Головна » Публікації » У новому законопроекті “Про житлово комунальні послуги” – корупційні норми

У новому законопроекті “Про житлово комунальні послуги” – корупційні норми

Голові Комітету ВРУ з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики

п. В. Рибаку

Шановний Володимире Васильовичу!

Шановні народні депутати!

Громадянська мережа ОПОРА висловлює занепокоєння новим законопроектом №8391 «Про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що поданий на розгляд Верховної ради України.

Змушені констатувати, що даний законопроект створює низку корупційних схем, звужує права споживачів житлово-комунальних послуг та усуває власників житла від права розпоряджатися своєю власністю, руйнує конкурентне середовище на ринку житлово-комунальних послуг.

Першим занепокоєнням є те, що після прийняття законопроект, управління через залученого виконавця послуг стане єдиною можливою формою управління будинком. У цьому громадські експерти вбачають лобізм керуючих компаній, що таким чином намагаються захопити ринок управління житлом та не допустити до цього безпосередньо мешканців, об’єднаних в ОСББ (п.6 статті 23).
По-друге, депутати-автори проекту пропонують фактично позбавити управителя відповідальності перед власниками за надання комунальних послуг у будинку. Жодної відповідальності виконавця послуги з управління за якість наданих комунальних послуг законопроектом не передбачено (п.8 статті 25)..
Третьою нормою, що спричинить масу конфліктів і зловживань є те, що законопроект дозволяє прийняти рішення всього лиш 33% голосів співвласників. При чому, допускається навіть “заочне голосування”, що відкриває зацікавленим особам широкі можливості для зловживань при прийнятті рішення про вибір виконавця послуг з управління будинком та інших важливих рішень щодо будинку. Більш того, законопроект передбачає можливість прийняття власниками житлових і нежитлових приміщень різних будинків спільних рішень “у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України”. Це дає можливість, через маніпуляції з кворумом, на “спільних” “загальних зборах” приймати рішення щодо певного будинку навіть без участі власників приміщень у такому будинку (частини 6-13 статті 23)..
Законопроектом також пропонується оплачувати комунальні послуги “пропорційно відношенню площі житлових чи нежитлових приміщень, які знаходяться в їх власності, до загальної площі житлових та нежитлових приміщень такого будинку”. Таким чином, якщо проект буде прийнято, оплата за комунальні послуги на основі показів приладів обліку втратить сенс. Окрім того, норма оплачувати послугу з централізованого постачання холодної води чи електропостачання виходячи з площі приміщень суперечить здоровому глузду (частина.16 статті 23)..
Після прийняття законопроекту існує ризик того, що споживачі будуть примушені окремо оплачувати послугу з управління, яку вони по суті вже оплатили в складі послуги з утримання будинку. Адже визначені проектом обов’язки виконавця послуг з управління будинком значною мірою співпадають з обов’язками, які за чинним законодавством несе виконавець послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.(стаття 25).
Законопроект також обмежує конкуренцію на ринку послуг з управління будинками. Він створює привілейовані умови для підприємств комунальної форми власності. Бо ж передбачає, що “орган місцевого самоврядування … на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з управління будинком”, але “проведення конкурсу не є обов’язковим при визначенні органами місцевого самоврядування в якості виконавця послуг з управління будинком особи, власником якої є відповідна територіальна громада” (п.2 статті 5).
Він надає право центральному органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства повноважень щодо “формування принципів здійснення оцінки відповідності фахівців у сфері надання послуг з управління будинками”. Однак ні чинний Закон, ні інші чинні законодавчі акти, ні законопроект не містять вимог щодо проведення оцінки відповідності фахівців у сфері надання послуг з управління будинками. В зв’язку з цим залишається незрозумілим, як на практиці застосовуватиметься запропонована норма (п.7 статті 24).