Головна » Субсидіями зростанню тарифів не допоможеш. Прес-клуб у “Главкомі”

Субсидіями зростанню тарифів не допоможеш. Прес-клуб у “Главкомі”

Влада обіцяє компенсувати підвищення тарифів наданням субсидій всім, хто цього потребує. Але жорсткі правила надання субсидій скорочують кількість людей, яким надаватиметься субсидія, з 35 до 5%. В грудні експерти прогнозують різкий стрибок заборгованості населення за послуги ЖКГ, і сподівання влади щось виграти за рахунок підвищення тарифів вважають примарними.

На цю тему в прес-центрі «Главкому» говорили директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко та експерт з питань житлово-комунального господарства Тетяна Бойко.

Олександр Сергієнко: «Механізм надання субсидії не є дієвим і не захистить населення від стрімкого підвищення тарифів»

Що таке субсидія? Норма споживання становить 21 метр на особу «плюс» 10,5 на сім’ю, також можуть бути нормативи по різним видам палива. Якщо 15% сукупного доходу сім’ї не вистачає на оплату житлово-комунальних послуг в межах норми споживання, то решта оплачується з державного бюджету. Ця програма започаткована ще в 1995 році теж з метою підняття тарифів до 90-100% від собівартості, підняття тарифів було реалізовано в 1998 році. Практично все населення України сплачувало по собівартості, а субсидії отримувало десь 30-35%. Зараз ситуація кардинально змінилася – минулого року субсидії отримувало лише 5% сімей, тому що з метою економії бюджетних коштів, правила надання субсидій весь час ставали жорсткішими. Тому цей механізм надання субсидії не є дієвим і не захистить населення від стрімкого підвищення тарифів.

Субсидії є більш справедливим механізмом соціального захисту, ніж дотації. Тому що дотації отримують практично все населення. Якщо тариф покриває 60% собівартості, то 40% сплачують всі сім’ї незалежно від стану їхніх доходів. В даному випадку для держави економічно ефективніше сплачувати лише частині населення, ніж дотувати і бідних, і багатих. На жаль, цього ключового моменту більшість наших урядів не розуміла, в наслідок чого ми маємо ці 5%.

Цю програму субсидії розробляло Агентство США з міжнародного розвитку, я також брав у цьому участь. З боку уряду цим займалися Міністерство ЖКГ і Мінсоцзахисту. Процедура надання досить марудна і складна, тому що слід врахувати безліч нюансів. Наприклад, у квартирі проживає подружжя, а дружина має іншу квартиру; в квартирі проживає бабця, яка переписала квартиру внуку, і вона вже не має права отримати субсидію, оскільки субсидія надається лише власнику житла і членам його сім’ї, які зареєстровані в цій квартирі.

Для отримання субсидії треба знати склад сім’ї, розмір платежів і доходів. Раніше людина йшла і збирала довідки – з роботи чи Пенсійного фонду довідку про доходи, з ЖЕКу – про склад сім’ї, розмір платежів. Коли вона приходила у відділ субсидій, то відділ вже мав повну інформацію, ця людина заповнювала лише декларацію про доходи. Оскільки більшість субсидій отримували літні люди, то все це робилося під ретельним наглядом інспектора. Що тепер зробив наш мудрий уряд? Вони вирішили, що не будуть ганяти людей по ЖЕКах, хай людина просто напише заяву, а відділ субсидій вже звернеться до ЖЕКу дізнається склад сім’ї та ін.дані. Це було б непогано, якби у нас ЖЕКи були в мережі, якби у них була єдина база даних. Виходить так, що людина пише заяву, а уповноваженого власника житла, тобто господаря особистого рахунку в ЖЕКу, із заяви виявити неможливо. Раніше ЖЕК видавав довідку після пред’явлення людиною свідоцтва на власність. Тепер цього немає. Навіть якщо надіслати запит в ЖЕК, то він немає цієї інформації, слід звертатися до БТІ. Тобто процедура ускладнилася.

Тепер для визначення вартості житлово-комунальних послуг відділ субсидій має звернутися до «Водоканалу», «Київгазу», «Київенерго» і т.д. Раніше всю цю інформацію видавав ЖЕК. А в заяві уповноваженому власнику пропонують назвати постачальника послуг, вказано «візьміть його з розрахункової книжки». Але ж в Києві немає такої розрахункової книжки, тут є Головний інформаційно-обчислювальний центр, який роздруковує всі квитанції. Гроші транзитом ідуть на ГІОЦ, після чого він розчепляє ці платежі по всім постачальникам послуг, а їх в Києві більше двох сотень – всі ЖЕКи, різноманітні теплокомуненерго і т.д. Хто-небудь з киян знає адресу «Київенерго», «Київводоканал» чи «Київгазу»? Мудрі чиновники написали приклад: утримання житла – ЖЕО №22 м.Вишневе, вул.Київська,10; газопостачання – Управління газового господарства, м.Вишневе, Київськ,3. Половина киян просто переписали ці дані в свої заяви.

Раніше для пенсіонерів субсидія була 15%, стала – 10%, для простих людей, тобто де є працюючі, було 20%, стало -15%. Всім був розісланий інформаційний лист, в якому вказано, хто отримав субсидії, не зверталися за перерахунком, їм це буде зроблено автоматично. Але як завжди, це мало хто зрозумів і практично всі, хто отримував субсидії, повторно написали листа та ще й заплутали. Наприклад, в квартирі прописана бабуся і онук. Бабуся свій дохід пише, а внук – ні. Якщо відділ субсидії на підставі такої довідки нарахує субсидію, то КРУ чи будь-яка фінінспекція взує цих бідних соціальних платників за нецільове використання держбюджету. Відділи субсидії на кожну таку заяву пишуть відповідь, що ви в своїй заяві не вказали дохід свого онука, і відсилає назад. Тобто замість спрощення, ми отримали колосальне листування. Я вже не кажу, що з держбюджету на друкування листів було виділено 30 мільйонів гривень.

Єдине раціональне, що вдалося зробити уряду, він фактично повернувся до відсотків, які були започатковані в 1995 році. Але «нечистий» сидить у деталях, саме в них жорсткі правила надання субсидій знизили кількість населення, яким надаються субсидії, від 35 до 5%, і як наслідок населення є не захищеним цим механізмом субсидій. Замість того, щоб лібералізувати правила надання субсидії, жодних змін зроблено не було.

Працівники соціального захисту – це самовіддані справі люди, цінні кадри. В одному з наших районів вони дали інтерв’ю газеті «Голосу України», де поставили ці процедурні питання: немає власника житла, чи мають вони право звертатися до БТІ, і чи має право БТІ відповідати на запит управління соціального захисту. Після цього Тетяна Костюренко, начальник Управління соціального захисту міста Києва, наїхала на район де працює жінка, яка давала інтерв’ю, подзвонила голові райдержадміністрації, сказала, що вона не підпише подовження терміну перебування її на держслужбі. Тобто замість того, щоб розрулити ситуацію із невирішеними питаннями, починається адміністративний тиск і залякування. На жаль, так працює наша сучасна адміністративна система.

Тетяна Бойко: «За несплату житлово-комунальних послуг має бути штраф, пеня, аж до виселення і продажу квартири»

Житлово-комунальна послуга – це певне благо, яке має економічне підґрунтя. Якщо бабуся чи дідусь отримує певну послугу, за неї повинен хтось платити – кінцевий споживач житлово-комунальної послуги або ж платники податків з місцевого чи державного бюджету. В будь-якому випадку хтось за них повинне платити, бо інакше будуть накопичуватися борги і ми будемо мати те, що маємо зараз. Якщо ми говоримо про перехід до ринку, то ми повинні оперувати ринковими категоріями і розуміти, що за все потрібно платити.

Держава повинна захищати і надавати допомогу тим, хто реально є бідним. Час покаже, як цей механізм надання субсидій буде працювати, але в будь-якому випадку це не є ринковий механізм захисту реально бідного населення. Як визначити реально бідну людину? У нас зараз написано, що пільги надаються незалежно від власності. Вибачте, але якщо бабуся живе в трикімнатній квартирі на Хрещатику, вартість якої більше мільйона доларів, то її ніяк не можна назвати бідною людиною, яку б пенсію вона не отримували. Тим більше, у такої бабусі є спадкоємці, які будуть претендувати на спадок, тому цілком логічно було б, щоб ці спадкоємці її і утримували. У випадку, якщо вона не має прямих спадкоємців, то хтось буде її доглядати і сплачувати за неї комунальні послуги.

Є інший варіант, якщо у цієї самої бабусі з пенсією 500 гривень є син, у якого офіційна зарплата 1000 гривень, але він їздить на Порш Кайен. Чи можна таку сім’ю назвати бідною? У нас існують неринкові критерії визначення незаможності, насамперед через те, що не враховується майно, яке належить людині. Тут ми повертаємося до проблеми створення відкритого реєстру власності. Визначення бідності людини має визначатися з сукупного доходу власності і поточних доходів.

У постанові визначаться, що родиною є тільки ті, хто прописаний в квартирі. Яке відношення має прописка до поняття родини? Якщо людина приїхала з Вінниці в Київ, зареєструвалася за місцем проживання, вона вже вважається частиною родини киянина, в якого вона знімає квартиру? В дуже багатьох випадках зареєстрованих в квартирі родиною назвати не можна. Допомога від держави повинна надаватися, але вона повинна надаватися адресно дійсно бідним людям в грошовій формі.

На сьогодні людина має подати дуже спрощений перелік документів у відділ субсидій – довідка про доходи, довідка про склад сім’ї, декларація про доходи. Абсурдною є довідка про склад сім’ї, яка складається з зареєстрованих людей, а також довідка про доходи, адже 80% доходів знаходяться в тіні. Третім абсурдом є те, що людина не подає декларації про все своє майно.

Людина повинна отримувати кошти на якийсь спеціальний рахунок. За однією з ідей, треба організувати, щоб кошти з цього рахунку вона не могла зняти і витратити на якісь інші речі, а відразу ж перерахувати на оплату житлово-комунальних послуг. Постанова говорить, що немає значення чи квартира приватизована, чи ні. Вибачте, якщо квартира в центрі 140 квадратних метрів належить бабусі, то якщо вона продасть цю квартиру і переїде жити на Теремки, вона може прекрасно себе почувати.

Олександр Сергієнко: Ця допомога дійсно є адресною, тому що вона надається конкретній сім’ї на оплату житлово-комунальних послуг. Саме тому в правилах надання написано: на власника, членів його родини, на яких нараховуються житлово-комунальні послуги.

Стосовно матеріального стану, ця програма практично є єдиною адресною програмою в Україні. Вона певним чином зробила певні кроки для врахування матеріального стану. В той час, як Верховна Рада ніяк не спроможеться ввести диференційований податок на автомобілі в залежності від обсягу двигуна або податок на нерухомість, якраз в цих правилах надання субсидій прописані конкретні положення. Якщо власник має дві квартири, якщо він або члени його сім’ї мають більше однієї машини, якщо протягом року родина витратила більше 10-ти прожиткових мінімумів – все це є підставами для відмови у наданні субсидії. Ці дані вносяться в декларацію, яку підписує власник від імені всіх членів сім’ї, і відповідно дає згоду на перевірку достовірності цих відомостей. Тобто працівники управління соцзазисту відділу субсидій можуть прийти додому і перевірити квартиру, чи з’явився там новий холодильник чи музичний центр. Це перша програма, де введено критерії визначення матеріального стану сім’ї.

Стосовно готівкової і безготівкової форми, це справа чисто технічна. Якщо видавати гроші готівкою, то не факт, що ці кошти будуть направлені на оплату послуг ЖКГ. Ця програма має формулу, що готівка направляться лише на придбання твердого чи рідкого палива. Ми пробували з самого початку цієї програми встановити якісь резерви вугілля чи мазути на складах, але це дуже важко адмініструвати. Тому ми пішли іншим шляхом: людині дають гроші, а вона купляє паливо сама. Якщо вона не купить, то буде мерзнути, це її проблеми. Тут все логічно. Набагато простіше, коли відділ субсидії робить єдиний реєстр, де розписує надавачів послуг, яким з бюджету мають перераховуватися гроші. Ситуація з перерахуванням не така вже і погана. На 1 липня заборгованість по Україні – 43 мільйони, що становить 7-8% від нарахованих сум.

Все це так зване спрощення робиться з однією метою – компенсувати підвищення плати за житлово-комунальні послуги та газ. Якщо 5% населення буде отримувати субсидії, а 95% – платити по собівартості, то це колосальний виграш для бюджету.

А якщо буде навпаки, – 90% буде отримувати субсидії?

Олександр Сергієчко: Ніколи. Профспілки в 90-х роках кричали про ці 90%. Тоді 30-35% населення отримували субсидії, решта платили від 90-100% собівартості.

А скільки зараз буде?

Олександр Сергієнко: Я не берусь прогнозувати, там дуже жорсткі умови, наставлено багато рогаток.

Якою зараз є заборгованість?

Олександр Сергієнко: Сумарна заборгованість населення по оплаті житлово-комунальних послуг є найкращим індикатором відповідності тарифів матеріальному стану населення. Досвід попередніх підвищень показує, що зі зростанням вартості житлово-комунальних тарифів зростає заборгованість. В 2009 році в Україні вартість холодо- і теплопостачання виросла на 23-25%, каналізації – на 40%. Якби населення дійсно було платоспроможним, якби у нас зростання доходів випереджало зростання тарифів, як це записано в законі про житлово-комунальні послуги, тоді сума заборгованості не зросла б. Але у нас немає економічного підґрунтя для підняття тарифів, тому минулого року сумарна заборгованість населення теж зросла на 23%. За перші шість місяців сумарна заборгованість настелення складає 10,5 мільярдів гривень. Для того, щоб уявити багато це чи мало, є поняття термін заборгованості, який в даному в даному випадку становить 3,9 місяці. Це означає, що якби все населення України погашало цей борг в розмірі місячних нарахувань «плюс» платили б таку ж суму за поточний місяць, то 46-ти мільйонам українців треба було б цю заборгованість погашати чотири місяці. Це колосальна сума.

Я прогнозую, що заборгованість в грудні стрибне. Як показує статистика, заборгованість ніколи не повертається на попередні рівні. Був єдиний випадок за 19 років у 2005-2006 роки, коли уряд Тимошенко підвищили зарплати вчителям, лікарям, тільки заборгованість населення впала. Тобто сподівання щось виграти за рахунок тарифів є примарними.

Чи впевнені ви в тому, що підприємства ЖКГ будуть отримувати від держави кошти за рахунок субсидії?

Тетяна Бойко: Це буде проблематично. Залежно від того, як буде виконуватися бюджет. Є дуже багато прикладів, коли кошти ніби передбачені, але їх потім немає. Думаю, якась частка буде компенсовуватися, але це буде проблематично. Саме через це я вважаю, що субсидії повинні бути адресні і монетизовані, щоб люди самі розраховувалися.

За несплату житлово-комунальних послуг має бути штраф, пеня, аж до виселення і продажу квартири. Якщо людина не платить до певної суми, тоді продають її квартиру, платять за комунальні послуги, решту суми віддають і – до побачення.

(зліва направо) Тетяна Бойко, Олександр Сергієнко
(зліва направо) Тетяна Бойко, Олександр Сергієнко

Олександр Сергієнко: Я згоден, але «Київенерго» і «Водоканал» за надання неякісних послуг теж повинен розраховуватися. Минулої зими «Київенерго» відключало третину міста від гарячої води і ніхто ані копієчки не компенсував. За 2006 та 2007 рік за передплату по теплу і гарячій воді «Київенерго» «нагріло» киян на 229 мільйонів. Якщо вони зекономлений ще й «штовхнули наліво», то множте цю суму на два. Тобто реально наданих послуг було менше, ніж сплатили кияни

Тетяна Бойко: Дійсно маємо ситуації, коли не відбувається перерахунку. У нас немає стандартів, що таке гаряча вода або якісне вивезення сміття? Як часто потрібно вивозити сміття? В Естонії в холодний період – раз на день, в гарячий – два рази. Натомість, в будинку на Голосієво взимку вивозилося сміття раз на тиждень. Відбувся перерахунок 3-5 гривень за те, що люди на 1-2 поверхах дихали випарами. Стандарти комунальних послуг потребубть серйозного вирішення. Якщо б «Водоканал» та «Київенерго» були б такими збитковими, то туди б не йшли Хмельницький, Іванов та Ахметов.

Як би бачите механізм врахування критеріїв визначення статків населення? Як це робиться в Європі?

Тетяна Бойко: Світова практика показує, що механізмом є податок на нерухомість, який у нас багато разів намагалися запровадити. Добре що не запровадили, тому що це хотіли зробити з ніг на голову – залежно від метражу приміщення. У всьому світі єдине, що має цінність – це земля. Натомість, у нас земля і будинки – це абсолютно різні речі. Наприклад, в Естонії, Польщі, Сполучених Штатах квартира вважається 1/125 цілісного майнового комплексу разом із земельною ділянкою. Цінність має земельна ділянка, на якісь стоїть відповідна споруда. Вартість земельної ділянки є базою для нарахування податку, а не кількість квадратних метрів.

Запровадження такого податку буде критерієм, він повинен бути дуже маленьким, але однаковим для всіх. Він має враховувати всю сукупність нерухомості, яку має людина. Для цього потрібно все майно, яке є в Україні, звести в один реєстр і формалізувати. Цей реєстр повинен бути єдиним, відкритим і доступним для всіх. Ці принципи задекларували і виправдали себе в світі. Світова практика показує, що податок на нерухомість є наповненням місцевого бюджету на 60%. Це повинен бути місцевий податок, ці кошти мають використовуватися на благо членів цієї територіальної громади, а не йти кудись на Київ. Це база, яка дасть можливість вирішувати за допомогою конкретних коштів на якісь конкретній території питання житлово-комунальні послуги. Але перед впровадженням цього податку на нерухомість, треба змінити багато речей і в ментальності, і в законодавстві.

Альона Блохтур, фото Романа Малка